З упевненістю можна сказати, що якщо ви відвідуєте більярдний клуб зараз, у вас був цілий спектр емоцій: інтерес, азарт, шок, бажання навчитися грати, бажання перемогти...
Це лише малий перелік, оскільки гра на більярді таїть у собі набагато більше.
Зайшовши до більярдного клубу та побачивши граючих, у кожного з'являється бажання спробувати. Найчастіше, з деяким збентеженням, людина бере в руки кий і намагається потрапити в кулю, що вдається йому з великими труднощами. Йому незрозуміла деяка термінологія, яку він чує через сусідній стіл: "Свояк у кут", "Чужий у середину", "Дуплет". Він не розуміє, як вдається забити кулю, адже при простоті, що здається, потрапити точно в лузу так важко! Погравши якийсь час, отримавши якісь уроки і навчившись забивати нескладні кулі, людина розуміє, що їй ніяк не відкриваються секрети більярду, що чим більше вона грає, тим більше вона бачить таємничого і все більше питань у неї виникає. Йому здається, що більярд не зовсім охоче розкриває перед ним свої таємниці.
Отже, що ж за секрети може таїти більярд і як їх збагнути звичайному любителю? Тут є кілька напрямків, але перед вибором шляху розвитку потрібно зрозуміти три принципи. Перший у тому, що більярд - це гра розуму, інтелекту. Всі ідеї та труднощі виходять з голови, і лише за правильного їх виконання або, навпаки, усунення можна досягти результату. Так часто можна почути: "У мене сьогодні гра не йде". Це означає лише те, що людина не може впоратися із собою, зі своїми емоціями, зі своїми нервами. Він не може точно виконати те, що наказує зробити його мозок, що підказує йому його досвід.
Другий принцип полягає в тому, що для досягнення результату мало "стукати" по кулях, а необхідно регулярно та планомірно вивчати більярд, тренуватися та відпрацьовувати складні ігрові елементи. Ви можете "побачити" або "помітити" під час своєї гри, коли, наприклад, не змогли забити кулю в середню лузу. А можете "піддивитися" у гравців за сусіднім столом, коли незрозуміло як у них виходить забивати абсолютно незрозумілу для вас кулю.
І третій принцип у тому, що для підвищення своєї майстерності необхідно не просто регулярно грати, а грати з найсильнішими або мати стимул до перемоги. Це може бути, насамперед, участь та перемога у змаганнях. Ну і звичайно, просто зустрічі з сильними суперниками.
Усвідомивши ці принципи, ви можете вибрати для себе напрямок, за яким ви розвиватимете себе та свою гру. Напрями можна умовно розділити і назвати за цілями, яких хотілося б досягти: "аматор", "вічний студент", "спортсмен", "катала".
Чому так? Жодних інших більш відповідних напрямків немає? Можливо, є, але швидше за все, вони щось середнє між озвученими вище.
Отже, "аматор" - це напрям відноситься до тих, хто не ставить собі ніяких завдань. Такі люди просто приходять у більярдний клуб зі своїми партнерами і просто "стукають" по кулях на втіху. Найчастіше більярд для них просто одна з розваг, поряд із кіно, казино, рестораном, рибалкою, дискотекою. Вони не ставлять собі завдання осягати таємниці гри, відпрацьовувати удари, грати з суперниками у змаганнях або, як кажуть, "на інтерес". І тут їм важко давати якісь поради чи рекомендації.
Не хочеться образити тих, хто зараховує себе до "аматорів", але ставить перед собою певні завдання. Вони для себе обрали, скоріше, другий напрямок "вічних студентів". Суть цього напряму полягає у самостійному осягненні секретів більярду. Гравці цього напряму усвідомлюють, що знають про більярд недостатньо, і намагаються розвивати себе. Але вони з різних причин не грають із сильними суперниками, не беруть уроків, не беруть участь у змаганнях. Таким можна рекомендувати лише самовизначитися і поставити собі певні завдання: брати уроки тренера, побудувати собі систему самостійних тренувань. Звичайно, більярд не дарма називають "шахами в русі" і вказують на неповторність ігрових позицій – кожна позиція по-своєму унікальна. Але ж можна спробувати відпрацювати ходи, що найчастіше "повторюються".
Приміром, той самий удар у середню лузу, який вдалося забити у грі з товаришем. Відпрацюйте цей елемент, приділіть цьому годину-другу, і надалі ви побачите, що проблем у вас, наприклад, із середньою лузою стало менше і ви забиваєте більше, ніж раніше. А потім ускладніть ситуацію і спробуйте не просто забити, а й вивести кулю, як то кажуть, "на гру" - зробіть собі вихід, щоб на наступному ударі вам було легше забити наступну кулю. Зупинитися в осягненні та відпрацюванні таких ситуацій неможливо - з приходом розуміння гри "вічні студенти" дедалі більше ускладнюють собі завдання. Головне тут - періодично повертатися до витоків, тобто не забувати вже вивчене, а також придивлятися до гри інших, підглядати за найбільш каверзними ударами. Але вибрали для
себе цей напрямок, найчастіше мало цікавить гра з іншими чи участь у змаганнях. Такі гравці задоволені своїми постійними суперниками - найчастіше одними й тими самими, щоправда, за умови, що суперники теж навчаються, пізнають, розвиваються. Але найчастіше, відірвавшись від них на кілька куль (тобто постійно виграючи, іноді з розгромним рахунком), гравці усвідомлюють тупиковість цього напряму та шукають варіанти для самореалізації.
І тут вони переходять на спортивний напрямок. Насамперед, вони починають грати з іншими відвідувачами клубу, найчастіше, що називається, "на інтерес", беруть участь у змаганнях. І якщо в першому випадку вони просто шукають стимул для підвищення майстерності, ловлять "мандраж", програють або виграють гроші, можуть продовжити або припинити гру, то в другому випадку, беручи участь у змаганнях, вони регулярно отримують свою порцію адреналіну, намагаючись досягти реальних висот, але не маючи можливості розслабитись, але не маючи можливості розслабитися. І головним для тих, хто йде за цим напрямом, є тренування, суперництво в змаганнях, пошук сильніших суперників і постійна боротьба з ними, бажання в будь-яких ситуаціях тримати себе і свої емоції в кулаку.
Досягши певної майстерності, ставши найсильнішим у певному середовищі, гравець може вибрати собі й інший напрямок: "катала". Ці гравці не випинають свою майстерність на змаганнях - вони просто не беруть у них участі, лякаючись популярності. Вони часто вимовляють фрази про невміння грати, шукають, як кажуть у більярді, "лохів" та обіграють їх. Звичайно, вони найчастіше розуміють гру краще за своїх суперників, дозволяючи супернику забивати, але завжди забиваючи необхідну для себе кількість куль. Але постійне приховування своєї майстерності дає зворотний ефект і для гри, і для психології людини. Він змушений завжди приховувати рівень своєї гри. Він змушений завжди занижувати свій рівень. Він змушений завжди шукати свідомо слабкого суперника. Він не є професіоналом, він "катала", а значить завжди може нарватися на подібного до себе і зазнати нищівної поразки.
У наш час інформації, телебачення, інтернету, а також масового розвитку більярду, появи достатньої кількості клубів, з'явилася можливість займатися улюбленою справою - грати в більярд. Але більярд не ставить умов та обмежень перед гравцем, а значить у будь-якому віці можна отримати від більярду саме те, чого бажає кожна людина: Перемогу. А значить, можна просто побажати кожному: осягайте секрети більярду, навчайтеся постійно і за будь-якої можливості, грайте і виграйте!